Інтерв’ю з-за ґрат : «Захисник Конституції» Крайняк Сергій

rEQb654Wbs0

Одразу перше питання, яке дуже важливе для нас. Як ваше здоров`я зараз, як ви себе почуваєте? Як охарактеризуєте умови тримання?

Своє самопочуття не можу назвати чудовим, та загалом почуваю себе нормально. Здоров’я постійно тримаю на контролі, займаюсь фізичними вправами, приймаю холодний душ та намагаюсь слідкувати за харчуванням. Думаю, в умовах, в яких я перебуваю зараз, важко без такого контролю протягнути довго, щоб не підірвати свого здоров’я. Духота в камері, майже повна відсутність вентиляції, облізлі та пошкоджені грибком стіни, жахлива їжа, яку видає адміністрація…  Однак, мабуть, найгірше – це те, що ти змушений справляти свої потреби у тому ж приміщенні, де спиш, готуєш і споживаєш їжу. Тому важливо ходити на прогулянку, займатись руханкою та контролювати раціон (за що варто дякувати побратимам, котрі підігрівають передачками).

Як почуваєте себе в застінках системи? Як боретесь з напливами суму, якщо такі бувають? На жаль, зараз на вашому місці може опинитись кожен. Що потрібно знати, аби пройти через такі випробування і не зламатись? До чого потрібно бути готовим?

Відчуваю себе впевнено, скажу відверто – зараз мене не лякають ті терміни, які мені намагаються “впаяти”. Однак так було не завжди, найважче було в перші дні ув’язнення : брак інформації, побиття та постійний психологічний тиск мали сильний вплив і моральний стан був не найкращий. Проте через деякий час, вийшовши на прогулянку наодинці, я опанував свої думки й почав прораховувати план дій. Я постановив собі, що не піддамся. Нехай мене посадять, але я не стану йти на повідку в “псів системи”. Подальше моє перебування ставало легшим, адже з кожним днем загартовувався все більше, доволі сильно допомагала підтримка побратимів.

Мушу зізнатись, думка про те, що за тебе боряться та допомагають твої друзі підбадьрювала найбільше. Також допомагало заняття спортом і література. Вправи та читання дуже важливі, вони чудово відволікають і дають відчуття, що ти не витричаєш свій дорогоціний час дарма, а готуєш себе фізично та духовно до майбутньої боротьби. Коли мене затримали, я абсолютно не знав, як поводити себе в ув’язнені, до мене не допускали адвокатів, постійно тиснули, і без таких знань мені довелось важко. Але вже на власному досвіді я можу сказати, що “ментів” потрібно сприймати тільки як ворога, що б вони не «терли» про закон і те, що це “їхня робота” – в жодному разі жодному їх слову не можна вірити, це цинічні брехливі істоти. Хто читав про методи роботи ЧК, НКВД, КГБ, той зрозуміє, у кого черпали досвід сучасні “людолови”. Ні прозьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни – пам’ятайте цю заповідь, якщо, не дай Боже, доведеться потрапити на допит.

Яких поглядів притримуєтесь?

Українського Націоналізму. Віра в Ідею Нації у мене викристалізувалась із патріотизму, який привили батьки. Шукаючи відповіді на проблеми нашого народу, я бачу їх вирішення тільки через націоналістичну ідеологію.

 Розкажіть коротко про ряд подій/людей/хобі, які, на вашу думку, найбільше вплинули на вас, на формування вашого характеру в дитинстві і підлітковому віці.

Найбільший вплив на формування мого характеру мали батьки. Я завжди ставлю в приклад свою родину, яка для мене є прикладом традицій української сім’ї. У важких реаліях українського села я зростав, допомагаючи батькам вести доволі поважне господарство. Вони любили свою землю та шанували її, і ця любов передалась мені. Мій Батько – уособлення справжнього господаря, який чесною працею розбудовував господарство, завжди допомагав людям, був справедливий супроти зла. А моя Мати – дуже чутлива і добра, вона всю себе віддавала дітям. У нашій сім’ї ніколи не було нездорового примусу, батьки завжди ставили в приклад себе та у відповідальний момент давали цінні поради. Я завжди рівнявся на них!

Виростав я на мальовничих теренах, біля села простягувався Дністровський каньйон, схили якого прикрашала рослиність, в більшості занесена до Червоної книги. Я дуже любив свій край і з сумом дивився, як він змушений животіти в теперішніх умовах. У старших класах на ямене досить сильно вплинув спор. Професійно я ніколи не займався жодним видом спорту, але кожне літо проводив на футбольному полі, а кожну перерву в школі – на спортивному майданчику. Ніколи не палив, не вживав алкоголю – тоді це для мене був спосіб стати несхожим на інших. В той час я вже цікавився політикою і активно критикував антиукраїнські сили, захищав рідну мову.

 Як стали активістом?

Після закінчення школи я успішно вступив на навчання до Подільського Державного Аграрно-Технічного Університету. Розпочавши навчання, почав проживати у Кам’янці-Подільському. У місті я почав шукати однодумців, адже не знав, як самостійно можу реалізувати своє прагнення змінити те становище, у якому перебувала моя батьківщина. Так я вийшов на зв’язок із місцевою “Свободою”, восени 2013 року я вже активно брав участь у житті місцевої “Студенської Свободи”, відвідував вишколи та політичні акції, а в кінці року став активним учасником “Революції Гідності”.

 Які книги читаєте?

Наразі читаю книгу Якова Гальчевського “Проти червоних окупантів” – це розповідь легендарного повстанського отамана “Орла” про його боротьбу проти червоної нечисті в 20-х роках. Загалом, читаю як художню, так і наукову літературу, серед художніх творів улюблені романи В. Шкляра, А. Кокотюха “Червоний”, Л.Кононовича “Теми для медитацій” В. Чемерис “Фортеця на Борисфені”, пуліцистика Д. Донцова (“Націоналізм” “Дух нашої давнини”). Також полюбляю біографії та спогади наших національних героїв.

Ви казали, що знаходите час для спорту. Розкажіть про це докладніше. Які вправи робите?

 Фізичні вправи роблю на прогулянці, зазвичай прошу, щоб завели до більшого дворику – там я бігаю та роблю загальну розминку, опісля підтягуюсь на перекладині (4 підходи) та відтискаюсь від підлоги (4 підходи). Якщо є можливість, то ще займаюсь на брусях.

 Як ставляться звичайні в’язні до ваших поглядів? Чи були якісь конфлікти?

 Ні, конфліктів не було. Тут мало хто розуміє мій спосіб життя і погляди, звичайні в’язні зазвичай мислять категоріями матеріальних цінностей, тому зрозуміти “как можна сідєть за ідєю” мало хто може.

Що, на вашу думку, є найбільшою небезпекою для України і українців у наш час?

 На мою думку, найбільша загроза – це байдужість та несвідомість українців, які втрачають зв’язок із нашими традиціями та цінностями і стають “яничарами” на службі інших імперськи налаштованих націй. Вони, як ми споглядаєм, зараз сіють розбрат в Державі, з українців намагаються зробити “хахлів”, яким дурять голови та грабують Українську Державу.

 І на останок, можете побажати щось нашим читачам? Можливо, щось порадите молодим активістам?

 Друзі, вам побажаю бути сильними, гартувати свій характер та виховувати волю, мудрий розум. Будьте беззаперечно вірні нашим ідеям, безкомпромісні та принцинципові в боротьбі. А найголовніше – тримайтеся разом зі своїми побратимами, що б не сталось. Разом ми сила.

 

Ексклюзивне інтер’ю було взято на одному з останніх судових засідань.