СПОГАДИ З ПІСКІВ. ПОЗИВНИЙ “Несмачний”

“На першій ротації разом з нами на точці був боєць 93-бригади з позивним “Палич”. “Паличу” було за сорок років, а в мирному житті він працював трактористом. Мав молодого шістнадцятирічного сина та гарну дружину. “Палич” був в Донецькому аеропорту, де поклав багато сєпарів. Любив і хильнути оковитої. Та чесно кажучи ми його не сильно засуджували за це після пережитого ним у боях. Справу свою він знав і дуже любив свій кулемет. Називав його “Дєточкою”. “Палич” як чув десь поруч бій, то завжди намагався прибігти на ту позицію. І познайомити сепарів з “Деточкою”.

13782194_954853594618939_1409760721466578937_nДруга ротація в Пісках була дуже гарячою. Попри люті морози ми трималися в окопах і відстрілювалися від ворожих нальотів на позиції. Найбільше запам’яталося ян нам вдалося завалити двох сєпарів з диверсійної групи, що вийшла на наші позиції. Один вцілів та відійшов. На наступний день нас засипали всім, що тільки було у сепарів. Мстили за убитих покидьків. У нас було декілька поранених. Їх вчасно евакуювали “госпітальєри”. Вдячні їм за велику підтримку в скрутний час.

Пам’ятаю свій перший вихід на передок. Ми йшли вп’ятьох. Я, “Сєвєр” , “Дюс” (вічний веселун, який загине під Широкіно через рік), “Гестапо” та “Док”. Йшли ми на скотобазу у розвідку. Рухалися під сильним вогнем. Нас обсипали з мінометів. Дійшли майже до точки і по рації нам передали, що в наш бік рухається ворожа група. Думав, що то буде мій перший бій. Але бою не було. Ми почекали на позиції і пізніше отримали команду повертатись назад через посилення обстрілів. Мене вразило те, що майже в кожному дворі лежали вбиті тваринки. Так було їх шкода. Невинні кішки та собаки, які жили собі та не хотіли ніяких ДНР‬ чи ЛНР.

А моє знайомство з міною було дуже феєричне. Я йшов з бійцями з позиції на штаб за продуктами. Ішов городами через закинуті хати. І почув як звичний свист змінився диким шипінням. Інстинктивно упав на землю. І побачив вибух. Відстань було метрів п’ятнадцять. Після розриву міни піднявся величезний гриб. Я таке тільки в американських фільмах до того бачив. Над головою зі свистом пролетіли осколки. В той момент адреналін так бив мій організм, що думав у мене серце вилетить з грудей. Але на щастя все обійшлося.

Мені трохи більше вісімнадцяти, я був простий фанат “Динамо-Київ” як це все почалося в Україні. Пройшов Майдан в сотні С14. Від перших і до останніх днів. Далі намагався записатися в батальйон “Київ-2”, але на фронті палала війна, а нас все тримали в учебці без оформлення. Тоді я поїхав воювати в ОУН‬. Там отримав контузію в Пісках. Але здоров’я утратив вже в львівській тюрмі. Медичну допомогу ув’язненим у СІЗО‬ практично не надають. Моя контузія з Пісків ускладнилася і я сильно втратив слух.

Але я ні про що не шкодую.

Революція‬, війна‬, тюрма‬, проблеми зі здоров’ям лише підкреслили для мене те, що у важку мить побратими та посестри завжди прийдуть на допомогу.”

Володимир “Несмачний” Мазурчук. На фото в Пісках.

Перебуваючи на відпочинку після боїв в Пісках взимку 2015-го року хлопці у Львові вночі встрягли в перепалку з хамовитим таксистом. Частина хлопців були нетверезі і на додачу в конфлікт ще втрутився п’яний працівник СБУ з другом. За бійку з яким хлопців і судять. Їм світить до восьми років.