Затримання та перебування неповнолітніх в умовах ізоляції

с3

Затримання

Основна перевага неповнолітнього на слідчих діях (допити, обшуки і т.д.) – це те, що вони не можуть проводитись без присутності законного представника (матері, батька або іншого родича).  Тому як тільки полісмени дізнаються, що затримали неповнолітнього (а це вже ваше завдання, щоб вони дізнались, фраза «Не казатиму нічого без законного представника» – ваше все), вони намагаються «надати» законного представника – найчастіше це якийсь співробітник органів, що має освіту психолога. Від такої допомоги потрібно категорично відмовлятись і вимагати присутності свого адвоката та родичів – саме в такому порядку. Пам’ятайте, якщо ваша матір/батько каже: «Ти все визнай, нам сказали, що тебе випустять», то це просто результат їх психологічної обробки полісменами. Ваш найкращий друг – не полісмен, який «був на Майдані», не співкамерник, який «десять ходок має», і навіть не батьки, бо їх дуже легко можуть ввести в оману. Ваш найкращий друг – це знайомий адвокат, в ідеалі – зі свого оточення.

Але все ж законодавство вимагає присутності законного представника на всіх слідчих діях, тому слідчі дії, проведені без його присутності, є незаконними.

Окрім того, після затримання працівники МВС зобов’язані повідомити батьків про це. Є спеціальна графа в протоколі, де відсутність вашого підпису буде свідчити про порушення законодавства при цьому самому затриманні.

Головні відмінності під час тримання під вартою :

  1. Неповнолітніх не мають права тримати в камерах з повнолітніми. Якщо вас намагаються посадити в камеру до повнолітніх – не ведіться. Це роблять для того, аби спеціально навчені люди витягували з вас інформацію про інкриміновані вам злочини.
  2. Побачення з неповнолітніми відбуваються в окремому порядку, тобто не через скло по телефону, а в кімнаті без будь-яких перегородок.
  3. Неповнолітні мають право на прогулянки на свіжому повітрі, тривалістю до двох годин (в повнолітніх одна година).
  4. Неповнолітнім заборонено передавати цигарки.

Право на освіту

Якщо ви вже потрапили за ґрати, то важливо пам’ятати, що вас не можуть обмежити у вашому конституційному праві на освіту. Самовдосконалення ніколи не буде зайвим, та й допоможе звертати менше уваги на тюремні реалії.

Інструкція, як стати студентом ВНЗ і дистанційно там навчатись:

  1.  Здати ЗНО. Для цього потрібно звернутись із заявою до начальника СІЗО/колонії, в якій перебуваєте. Адміністрація уже повідомить Міністерство освіти і вас запишуть на додаткову сесію ЗНО (це червень-серпень місяць кожного року). На призначену дату в установу прийдуть екзаменатори і проведуть ЗНО.
  2.  Написати довіреність адвокату або близькому родичу про те, що ви доручаєте йому подати за вас документи у ВНЗ, оскільки особисто подати їх не в змозі.
  3.  Адвокат подає документи у ВНЗ з дистанційною формою навчання (чи є вона – потрібно дізнаватись в конкретних закладах).
  4.  Якщо ви здали ЗНО на достатньому рівні – вас приймають.
  5.  Пишете заяву на ім’я ректора університету та декана вашого факультету про те, що ви просите призначити окремий графік здачі іспитів та заліків, бо знаходитесь в умовах обмеження волі.
  6.  Вам призначають іспити, здаєте їх (для цього пишете ще одну заяву начальнику СІЗО/колонії про те, що ви просите надати умови для складання іспитів).