Презумпція правоти поліцейського

Співробітник поліції зґвалтував жінку. Судили обох. Його за зґвалтування, її — за злісний опір працівнику поліції.

Дуже цікаве питання, тому що з пояснень міністра внутрішніх справ абсолютно не зрозуміло, яку ж саме презумпцію правоти поліцейських він хоче запровадити. Яка юридична конструкція цієї презумпції? Що це має бути і в якому вигляді? Насправді навіть поняття як таке юридично сформувати дуже важко. Ну зрозуміло, що міністр не є фаховим юристом, а більше фаховим політиком, і тому заявляти такі питання — в принципі це характерно для багатьох політиків. Але численні маніпуляції, політичний піар – от як можна назвати зараз запровадження презумпції правоти поліцейського. Давайте розглянемо, яка існує картина на даний час. Знову ж таки, можу припустити, що певні люди, які роблять такі заяви, що вони хочуть запровадити презумпцію правоти поліцейського, абсолютно не знайомі із Законом України «Про Національну поліцію». Зокрема зі статтею 62 цього закону, де чітко передбачено про обов’язок виконання, але виключно законних (!) вимог поліцейського. Це дуже суттєве має значення, тому що йдеться саме про законні вимоги поліцейського, а не про будь-які вимоги.

Насправді правова конструкція тут дуже цікава. От дивіться, якщо ми візьмемо наукові публікації, які є в сучасній науковій літературі, які є в європейській науковій літературі, то можна було б визначити декілька таких розумінь презумпції правоти поліцейського. Отже, обов’язок громадян виконувати законні вимоги поліцейського та наявність відповідальності за їх невиконання. Таке передбачено у нас у чинному законодавстві України. Знову ж таки, ми говорили про статтю 62 закону України “Про Національну поліцію”. А ми з вами можемо говорити про статтю 185 Кодексу про адміністративні правопорушення, про статтю 342 Кримінального кодексу України; там — злісна непокора, там — опір. Тобто у нас вже передбачена відповідальність за невиконання законних вимог поліції. Презумпція правоти,  правомірності дій співробітника поліції під час оскарження неправомірності його дій в суді – це дуже цікава дефініція. І його презумпція правоти має переваги у порівнянні зі свідченнями громадян, щодо яких воно було застосоване, – т. зв. «привілейований свідок». Дуже цікаве поняття насправді. Це більше з англо-саксонської системи права, але в принципі воно іноді і в європейській проскакує. Привілейований свідок — що це? “Зважаючи на професійність (підкреслюю слово «професійність») поліцейського, досвід роботи, високий рівень довіри з боку суспільства”… Тобто знову ж таки, повертаючись до багатьох питань, ми говоримо “професійність”, “досвід роботи”… Ну, досвід роботи – трохи більше року в нас ця поліція, який досвід роботи? Суть реформ — знову ж таки, всі демотиватор бачили, що це збільшення на 52%, а подекуди і на більше, рівня злочинності. Далі — високий рівень довіри суспільства. Ну, підіть подивіться, який там рівень довіри до нинішньої поліції. Але навіть при такій правовій конструкції як «привілейований свідок», презумпція невинуватості громадянина не відміняється і обов’язок доводити певні дії громадянина, за які він мав би нести відповідальність, також не відміняється.

Думаю, якщо введуть, що громадянин завжди неправий, то ті шанси звернення громадянина до Конституційного суду з відповідним оскарження, і є всі шанси цей закон скасувати, в якому б вигляді він не був прийнятий. Але, знову ж таки, зазначу: Міністерством внутрішніх справ або Національною поліцією жодного законопроекту станом на сьогоднішній день до Верховної Ради не внесено.

У нас законодавством встановлена певна юридична відповідальність за відмову виконувати законні вимоги поліції — злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського (стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення) і, знову ж таки, є стаття 342 Кримінального Кодексу України — злісний опір. Але давайте ми не будемо забувати статтю 19 Конституції України, де чітко передбачено, що “органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України” — цитую. Отже, з законної точки зору — не з точки зору революційної доцільності, не з «Я так хочу, бо я кум», не «Я так хочу, бо я міністр», не “Я так хочу, бо я так захотів” – ввести, з законної конституційної точки зору, обов’язковість виконання будь-якої вимоги поліцейського – неможливо. Є правове поле. Вона має бути обов’язково законною.

У Верховній Раді на даний час зареєстровано два законопроекти. Перший називається «Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення, учинені відносно працівників правоохоронних органів» — його реєстраційний номер 5110 від 9 вересня 2016 року. Хто ж автори цього законопроекту? Авторами цього законопроекту є Мустафа Найєм, Андрій Тетерук, Юрій Береза і Владислав Голуб. До речі, є ще альтернативний законопроект, і ми з вами зараз про них трошки поговоримо. Це законопроект №5110-1 від 21 вересня 2016 року, авторами якого є Ігор Мосійчук, Ігор Луценко і Дмитро Лінько. І назва їхнього законопроекту звучить так: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за правопорушення, вчинені відносно працівників правоохоронних органів та працівниками правоохоронних органів». Тобто ви розумієте, чого в першому нема, а в другому є. Поясню, чому. Порівняємо ці законопроекти. Наприклад, візьмемо законопроект, який у нас пропонують прийняти Тетерук, Береза, Голуб і Найєм — то що ж вони хочуть? І про це вже неодноразово говорили, що, можливо, це мав на увазі міністр внутрішніх справ. Отже, вони хочуть внести зміни до статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення і додати «злісна непокора законному розпорядженню поліцейського чи його образа» –  ну, про це вже говорилось неодноразово. Збільшити штраф, зараз він від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів, а вони хочуть від п’ятнадцяти до тридцяти. Далі додається частина, що якщо це вчинено групою осіб, – наприклад, прийшли люди висловити своє обурення з приводу того, що «влада ідіотів судить патріотів» – то в принципі, як пропонує Мустафа, вже можна притягувати цих осіб до відповідальності. Ну і якщо особу протягом року вже було піддано адміністративному стягненню зі цією статтею. У цій статті вони намагаються ввести примітку, що ж таке слід розуміти під образою. Під образою, вони вважають, слід розуміти «нецензурні чи брутальні висловлювання, непристойні жести, непристойна оцінка особистих якостей та інші аналогічні дії, адресовані чи направленні на працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, а щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця – у зв’язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку, які принижують честь і гідність зазначених осіб». До речі, дуже цікаве питання — а коли у нас виникає отака злісна непокора або так звана образа? Коли правоохоронці діють неправомірно! І це 85% всіх випадків – ви згодні зі мною, так? Незаконні забудови, використання працівників поліції у власних меркантильних інтересах особами, які перебувають при владі. Та нехай спочатку поліція заслужить. Я вважаю, що непотрібно взагалі вводити оцю всю відповідальність. Громадяни мають поважати поліцію. “Насильно мил не будешь”. Полюбити насильно, з-під палки нікого не примусиш. Далі вони хочуть внести зміни до Кримінального кодексу України. Що вони хочуть? Вони хочуть в статтю 342 внести відповідні зміни — взагалі прибрати “працівника правоохоронного органу” з тексту самої 342-ї статті. І ввести нову статтю — “342-прим.”, або так — “342 зі значком 1”, в яку окремо виділити «опір працівникам правоохоронного органу». Тому що у 342 вони хочуть всіх внести, навіть уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до речі.

Але вони зараз так суттєво звужують цією приміткою, бо вони пишуть, що під опором слід розуміти «вчинення активних дій до потерпілого, поєднаних із застосуванням фізичної сили, в тому числі з нанесенням ударів і побоїв». Тобто обмежили, бо зараз навіть якщо Ви почали смикати за одяг, обірвали погон, – то це уже в принципі стаття 342.

Дуже цікавий альтернативний законопроект, який запропонували Ігор Мосійчук, Ігор Луценко та Дмитро Лінько. Що ж пропонують вони? І тут ви побачите, що він досить суттєво відрізняється. Тому що вони, в першу чергу, пропонують посилити відповідальність працівників правоохоронних органів. Наприклад, є стаття 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення — “дрібне хуліганство”, тобто нецензурна лайка в громадських місцях. І вони хочуть внести до цієї статті 173 наступну частину: «нецензурна лайка, яка принижує честь і гідність людей, вчинена працівником Національної поліції, військовослужбовцем Національної гвардії, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, працівником органу прокуратури, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних силах, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань і т.д. В чому суть вони виводять? От чим відрізняється Мустафа і всі інші. А тут народні депутати зазначають, що “Почекайте, а скільки випадків — у відео викладено — коли поліцейські нецензурно виражаються на адресу громадян?» Багато. Коли Служба Безпеки України або навіть взяти працівників поліції, які там щось демонтують або охороняють громадський порядок, думаю, неодноразово стикались на акціях, як вони обзивають людей, матюкаються, також до людей застосовують нецензурні жести. Були такі? Були такі! Неодноразово, і це зафіксовано. І от вони кажуть, що «Якщо ви хочете внести відповідальність – то давайте «соизмеримо», так? Недаремно ж Феміда має терези. То на одну шальку ви ставите відповідальність громадян, але посилюйте і відповідальність поліцейського.
Мосійчук, Луценко і Лінько, прекрасно розуміючи, що те, що зараз відбувається — певно, також узурпація влади, — чітко зазначають: “Примітка: розпорядження або вимоги поліцейських, військовослужбовців вважаються законними у випадках, визначених у частині 2 статті 141 Кримінального кодексу України. Тобто сюди вони відправляють, що вимоги можуть бути завідомо неправомірними. Отже, законопроект Мосійчука, Луценка і Лінька — він більше ставить на права громадян, він фактично урівнює. Тобто якщо ти поліцейський і ти хочеш довести, що громадяни діяли по відношенню до тебе неправомірно, то доведи, що твої вимоги законні. Ну а якщо ми введемо закон от в такому вигляді – ніхто не задумується, що в принципі, за цими змінами до Кримінального кодексу ми маємо звільнити від кримінальної відповідальності всіх правоохоронців, які діяли в 2013-2014 роках. Ця правова конструкція дозволить звільнити їх від кримінальної відповідальності. Ви ж подивіться, паралельно ще зараз у Верховній Раді є законопроект, який вводять ряд нардепів, в тому числі і саме провладних партій, – щодо заборони мітингів… Ви ж подивіться — закони 16 січня будуть такими малесенькими грибочками, ягідками, порівняно з тими, що хочуть ввести. Бо гайки закручують. Зараз тарифи, зараз все. Ну, люди можуть повстати і людям зараз показують, що “Не вздумайте!” На мою думку, жоден із законопроектів на даний час не є критично потрібний. Але якби мене спитали, як правника, якому б я надав перевагу, я б підтримав законопроект Мосійчука, Луценка і Лінька. Адже Мустафа Найєм, Тетерук, Береза і Голуб намагаються схилити державу до побудови саме поліцейської держави.

Де ж були вони, коли стояли на Майдані? Так вони ж теж стояли на Майдані за європейські цінності, а де ж тоді тут європейські цінності? Адже єдиним джерелом влади в Україні, носієм влади в Україні є народ. А в цей час влада виступає як наймана робоча сила.

Знаєте, в часи Великої Вітчизняної Війни тримісячні курси льотчиків вчили злету-посадки. Японських камікадзе навіть посадки не вчили, їх вчили тільки злітати, тому що вони ніколи не сідали. Їхня задача була врізатися в корабель. Ті події, що мали місце в місті Дніпрі, —  презумпція правоти поліцейського там би взагалі не допомогла, тому що там стояло питання, наскільки поліцейські діяли разом, наскільки вони блокували правопорушника. І знову ж таки, а що відбулося в Дніпрі? Двоє поліцейських були вбиті працівником міліції, батальйону МВС “Торнадо”. До чого тут пересічні громадяни? Чи, може, їм на засіданні уряду заборонити один одного водою поливати і “бєбєбє” говорити? Відсутність належного рівня підготовки, відсутність бронежилета, відсутність вміння поводження з вогнепальною зброєю, використання цієї зброї, психологічної підготовки і психологічної готовності до таких складних кризових ситуацій. Наслідком цього стала ситуація в місті Дніпро.

У США поліцейських в академії вчать, що будь-який різкий рух автомобіля, який вони зупинили, або будь-який різкий рух того, кого вони хочуть затримати – це потенційна небезпека. Процедура зупинки транспорту і перевірки документів там суворо регламентована, але вона регламентована не лише до громадянина, а й до поліцейського. Громадянин виходить і вже взявся за ручку — все, це привід для поліцейського наставити зброю: «Залишайтесь, будь-ласка, в автомобілі і не покидайте автомобіль». І якби це зробили поліцейські в Дніпрі, вони би загинули? Очевидно, що ні. При цьому, ви бачили, як зупинилися машини. Вони зупинилися отак — машина поліції поруч з машиною порушника. У США  зупиняється машина порушника, а позаду неї — машина поліцейських. Тобто поки один поліцейський контролює водія, при чому контролює не перед автомобілем, як вони стояли, а контролює позаду, що «Ну хочеш вже — тікай, але не стріляй», він би не зміг вистрілити в поліцейського, —  другий знаходиться в машині позаду і тільки починається рух, він одразу починає рухатися за машиною. Ну подивіться, як! Це ж елементарні речі! Хто наших поліцейських навчив? Та за такий рівень підготовки мало все керівництво Національної поліції і Міністерства внутрішніх справ подати у відставку. Звичайно, найкращий спосіб захисту — це напад.

Це й використала Національна поліція і її очільники. Взяли і звинуватили всіх громадян, що вони не поважають поліцейських, замість того, щоб взяти на себе відповідальність.

Ви ж подивіться — от наприклад, події в Кривому озері. Що це сталось? Шість працівників поліції затримано за те, що вони фактично вбили громадянина. Заступник міністра внутрішніх справ, міністр внутрішніх справ і Хатія Деканоїдзе заявили: «Ну, ми робимо помилки, без помилок нічого не буває». Давайте проведемо чисто математичний підрахунок. Шість працівників поліції. У нас в поліції десь 130-150 тисяч чоловік, візьмемо 130 тисяч чоловік. Отже, для того, щоби з’ясувати помилки, на шість працівників поліції — одна смерть громадянина. Тобто, щоб навести порядок, треба що — 20 тисяч громадян повбивати? Ну, ціна оцих помилок — людське життя! От вам дуже проста відповідь. Так що я думаю, коли вони це введуть — до першого ж випадку, а потім ми з ними всі дружно попрощаємося.

Позначки: