Замість курортів – тюрми. Ізяславська колонія.

Замкова виправна колонія – місце, яке не можливо забути або сплутати.

За сім годин перебування в установі, Моніторингова місія Національного центру правозахисту подивились менше половини запланованого. Причин повно – від об’єктивних (спілкування з ув’язненими) до стандартного затягування часу і водіння колами.

Одними з перших об’єктів були склади з консервацією власного виробництва. Адміністрація вважає, що наліпки з датами достатньо повісити на кілька банок, які до того ж стоять окремо. А всі інші – вони знають з якої партії. Потрібно мати відмінну пам’ять, щоб знати кожну дату, кожного продукту.

photo_2017-07-20_23-22-19

Далі – кухня.

photo_2017-07-20_23-23-12

– У вас в сухофруктах міль!

– Де міль? Ви не знаєте як вона виглядає? А це мушка.

– Ось ще кілька, дивіться!

*вбиває і  викидає міль*

– Вам здалось!

Виявляється тут проблема навіть не в молі або іншій живності, а в працівниках колонії, в їх ставленні до всіх і всього. Звісно потім ми відкрили мішок з тими ж сухофруктами і звідти вилетіла ще не одна міль, і навіть от така живність виповзла:

photo_2017-07-20_23-23-15

На зразках їжі теж жодного стікера. Ні дати, ні підпису сніданок чи вечеря, нічого.  Хіба стікери від попереднього наповнення. Нас намагались запевнити, що все пам’ятають. Ага.

photo_2017-07-20_23-22-42

І яка ж колонія без грибка? Це вже традиція. Без нього нікуди.

photo_2017-07-20_23-22-45

Сектор максимального рівня безпеки. В ньому перебувають ув’язнені зі страшним терміном – довічне.  Ось тут ми і провели майже весь день. А вони  тут до кінця життя.

photo_2017-07-20_23-22-21

На фото стандартні камери, нічого зайвого, повітря до речі, теж. В цих кількох квадратних метрах вони мусять жити до кінця життя. В кожного свої проблеми в камері, в житті, в справі, тощо. Зібрано багато інформації та звернень. Попереду багато роботи, та зараз не про це.

photo_2017-07-20_23-22-30

photo_2017-07-20_23-22-27

В першу чергу всі говорять про проблеми втілення в реальність закону, що дозволяє доступ до мережі Інтернет  та користування мобільним зв’язком. Через не достатнє забезпечення технічними умовами (два планшети на шістдесят осіб) ув’язнені можуть дістатись до Інтернету приблизно раз на тиждень. Більшість сайтів – заблоковані. Дивно, але до сайтів з законами, Верховної ради та електронної пошти теж немає доступу.

До речі, ось так виглядає «кімната» для короткострокових побачень для цієї категорії ув’язнених.

photo_2017-07-20_23-22-25

Поки Моніторингова місія Національний центр правозахисту працює, життя в колонії триває, засуджені отримують свій обід.

photo_2017-07-20_23-22-39

Покажемо фото житлових приміщень ув’язнених, які працюють в колонії. Так звана господарча обслуга, має трохи кращі умови ніж у інших в’язнів.  І більший метраж, і ремонт, і навіть не помітно традиційного грибка. Ми не порівнюємо з умовами довічників, але для загального розуміння корисно побачити різницю.

photo_2017-07-20_23-22-33

photo_2017-07-20_23-22-37

І на останок кімнати для довгострокових побачень. Зазвичай, вони нагадують квартири з досить не поганим ремонтом, оновленими меблями, тощо. Але Ізяславська колонія і тут вміло вирізнилась.

photo_2017-07-20_23-24-16

photo_2017-07-20_23-22-47

Пішовши на побачення можна ще подивитись на стіну і велику кількість гратів.

photo_2017-07-20_23-23-09

На жаль, ми мало встигли побачити цього разу, та достатньо почули. Проблеми з людським фактором на першому місці.

До речі, погрози, що зателефонують моєму шефу, бо ми поспішали і не поділились інформацією про побачене, це було дуже оригінально і вперше. Про це ми теж поговоримо наступного разу. Попереду ще багато клопіткої роботи в місті Ізяслав та поза ним.

Зоя Толок