Реальність, від якої ви абстрагуєтесь. Частина 1. Карцер.

Місця позбавлення волі – місця, які можна описувати годинами. Проводячи моніторинг таких місць, дуже важко врахувати кожну деталь, сфотографувати її, описати.

Цього разу я не буду писати про своє бачення, а покажу бачення з середини, від людини, яка на собі відчуває всі тонкощі “виправних” установ.

photo_2017-07-27_17-33-14

І ще, унікальність цього листа в тому, що він мені переданий з території, яка поки що не підконтрольна Україні.

“Я часто дивлюся на твої звіти про поїздки по тюрмах і таборах, але жодного разу не бачив опису такого місця як карцер. І якщо вже так випало, що пишу я тобі саме звідти, то більш детально зупинюся на ньому.

Для адміністрації – це дуже не приємне місце для неочікуваних перевірок. Завжди варто наполягати на тому, щоб спершу побачити ділянку ДІЗО / ПКТ (дисциплінарний ізолятор і приміщення карцерного типу), різниця між ними не суттєва.

photo_2017-07-27_17-33-22

У першому покарання призначають від 1 до 15 днів, у другому вигляді покарання від 1 до 3-х місяців.

В ізоляторі заборонено абсолютно все, навіть читання книг, щоб час в ньому тягнувся максимально довго.

В даний момент моя камера на 4 людини, десять кроків в довжину і п’ять в ширину. У ній є стіл і дві лавки для прийому їжі, умивальник, туалет і невеличке вікно, через яке видно лише сірий паркан.

photo_2017-07-27_17-33-27

Немає можливості готувати собі їжу і навіть просто зварити чай. Розпорядок дня такий: підйом о п’ятій ранку, винесення ковдри, матраца і подушки з камери, нари пристібають до стіни, щоб не було можливості присісти або лягти до дев’ятої вечора. Камера зачиняється і починаються 16 годин роздумів, думок і внутрішнього діалогу, дуже часто моделюєш різні ситуації, згадуєш минуле, повністю занурюєшся в себе. А іноді просто стоїш закривши очі і слухаєш спів птахів десь в далечині, це дуже заспокоює. Як подарунок долі – година прогулянки в день, коли бачиш небо крізь тінь решіток.

Є в ньому і позитивні сторони: тиша, відсутність великої кількості людей і спокій від суєти і фальші.”

Люди можуть бути абсолютно різні, але така реальність сприймається приблизно однаково. Побачивши все на власні очі, сприймаєш інакше кожне слово.

photo_2017-07-27_17-33-24

Це лише початок опису окремих приміщень в колоніях, перша частина. Національний центр правозахисту змусить вас поринути в реальність, від якої ви абстрагуєтесь.

Зоя Толок