Рекомендації з підтримки в’язнів

gr_30.06.11_sizo

Не побувавши в подібних ситуаціях, досить важко швидко зорієнтуватись у всіх тонкощах надання матеріальної та моральної підтримки в’язню. Тож в цій статті зібрані практичні рекомендації й відповіді на найбільш поширені  питання.

Головне, що ви повинні знати перед тим, як допомогати комусь: місце знаходження, ПІБ в’язня та дату народження.

Частина 1: ІТТ (ізолятор тимчасового тримання)

Після «процедур» в РУВД затриманих зазвичай тримають в ІТТ. Головне ІТТ, на відміну від СІЗО, колоній і т.п., підпорядковується МВС, а не Пенітенціарній службі. Відповідно, в МВС є багато можливостей для впливу на ув’язненого: ходіння до нього правоохоронців, проведення допитів, що не записані в жоден журнал, застосування тортур. Перебування там зазвичай не перевищує 10-15 днів (хоча відомі випадки, коли в ІТТ сиділи і по півроку). Необхідно пам’ятати, що в людей там немає абсолютно нічого, оскільки всі особисті речі відбирають при затриманні як речові докази.

В ІТТ дозволені лише передачі, листи ж забороняються. Це пояснюється тим, що в ІТТ ув’язненому намагаються влаштувати  повну ізоляцію, аби фізично і психологічно його зламати.

Передачі:

В питанні потреб бажано координуватись з родичами чи адвокатами, однак у випадку, якщо такої можливості немає, то зробіть невелику передачу з речами першої необхідності (одяг по погоді, кип’ятильник,  предмети особистої гігієни, продукти харчування і т.д.).  Зразок заяви можна знайти на КПП на стенді (при собі треба  мати паспорт і знати ПІБ та рік народження в’язня).
Також потрібно пам’ятати:

Слід зазначити, що в ІТТ є два типи тримання: або затриманого тримають місяцями в одиночці і єдині, з ким він може поговорити, це радіо та слідчий, або він сидить з «підсадками», яких регулярно змінюють для отримання від ув’язненого різної інформації.

Якщо в’язня довго утримують в ІТТ – це перша ознака застосування тортур. Отже, коли строк перебування в ІТТ починає перевалювати за 10 днів, а в’язень не хоче там залишатись, потрібно писати запити про порушення прав у прокуратуру і начальнику ІТТ. Зазвичай після цього переводять в СІЗО. Крім того, можна піти на деякі радикальні засоби : гризти вени чи демонструвати іншим чином працівникам ІТТ, що бажання в них гостювати немає. В таких випадках практично завжди переводять, бо їм легше позбутись проблеми, аніж її вирішувати. Умови тримання в СІЗО простіші й можливість безкарно впливати на ув’язненого там в рази менша.

Частина 2: СІЗО

СІЗО (слідчий ізолятор) – це місце, де політв’язні перебувають найдовше (є випадки близько 6 років), аж до вироку суду (якщо запобіжний захід не змінено на більш м’який).

З режимом та зв’язком в СІЗО простіше, але є нюанси з самими передачами.
Зокрема, в СІЗО може вільно заходити капелан будь-якої конфесії, що часом дуже важливо для в’язнів.
Списки заборонених для передач речей в СІЗО періодично змінюються, тому про це краще дізнаватись на місці або безпосередньо в ув’язненого.
Допомогти тим, хто перебуває в СІЗО можна матеріально і морально:

  1. Листами.
  2. Особистими передачами.
  3. Інтернет-передачами.
  4. Передачами поштою.

Листи та листівки

Написати листа в’язню може кожен, але зазвичай цей варіант підтримки не є популярним через незнання, що і кому писати, або через недооцінення такого виду підтримки. Насправді писати листи дуже важливо, адже так ув’язнені не почуваються самотніми. Ніщо так не гріє душу за ґратами, як розуміння, що тебе і твої ідеї підтримують. Для того, аби написати лист, потрібно знати ПІБ в’язня та адресу СІЗО. Все це можна з легкістю знайти у відкритому доступі. Майте на увазі, що працівники СІЗО ці листи читають. Навіть з маленького тексту, написаного на привітальній листівці, можуть бути вирізані окремі слова.

Особисті передачі

Знову ж таки, бажано в усьому координуватись з адвокатами /родичами /політв’язнями, аби не передавати  непотрібних речей.

Також координування важливе тому, що один в’язень за один день має право отримати лише одну передачу, враховуючи і передачу через інтернет-магазин. Особливо накладки неприємні в день народження, коли люди, не знаючи специфіки, хочуть зробити в’язневі приємний сюрприз, а виходить – недуже. Тому бажано знати ПІБ та дати народження хоча б декого зі співкамерників, щоб при необхідності передати передачу на них.

Отже, аби передати щось, потрібно мати дві заяви про передачу і паспорт.
Графіки прийому передач в різних СІЗО додаватимемо за можливістю.
Медичні передачі приймають в окремому вікні за окремим графіком. Для отримання в’язнем медичної передачі заява потрібна не тільки від вас, але й від нього. Написати він її повинен не пізніше, ніж напередодні.

Сам процес передачі такий:

  1. Здаєте паспорт з вкладеною в нього заявою про передачу.
  2. Чекаєте своєї черги (чекати можна дуже довго, до 3-4 годин).
  3. Коли на одному зі списків (їх періодично вивішують біля віконечок для передач) з’являється ваше прізвище – підходите туди, передаєте.
  4. В тому ж віконечку вам віддають паспорт.

Особливості: не приймають книжки; можна дуже довго чекати своєї черги; не приймають багато речей (консерви, інколи молочні продукти); потрібно розпаковувати чай/цигарки/мівіну; електроприлади передають по чітко визначених днях (наприклад, кожну третю середу).

Інтернет-передачі

Тут все просто: є різні сервіси, які займаються доставкою продуктів в СІЗО. Наприклад http://kiev.peredacha.com.ua/, але їх насправді безліч. Тут просто робите замовлення в інтернеті чи телефоном, оплачуєте, а люди доставляють продукти.

Особливості: ціни трохи вищі за ринкові, хоча це й так зрозуміло.

Передачі поштою

Тут все також просто : достатньо знати ПІБ і дату народження (обов’язково) арештанта та адресу СІЗО і вкладати в посилку список речей.

Особливості: менше перевіряють (це як пощастить); можна так передавати книжки; не передаси продукти, що швидко псуються.

Частина 2.1: СІЗО СБУ

СБУ веде непрості справи, тому і в СІЗО СБУ зазвичай потрапляють в’язні з підозрами у особливо важких злочинах. Ці СІЗО мають свою специфіку.

  1. Фізично умови перебування дещо кращі, ніж у звичайних СІЗО: дійсно нормальні і харчування, і стан камер.
  2. Морально умови важчі, ніж у звичайних СІЗО, адже СБУшні методи тиску – жорсткіші і хитріші, наприклад:

–  в’язнів тримають переважно в одиночних камерах (пересічній людині важко зрозуміти тиск «одиночки», однак за місяць-другий в’язні починають мріяти навіть про «підсадних», аби врятуватись від самотності);

– передачі можуть не доходити місяцями, навіть якщо на прохідній їх приймають, як годиться, підписуються в прийнятті, божаться, що доставлять і навіть показують вам підпис ув’язненого про отримання – цілком ймовірно, що він насправді навіть не дізнається, що йому щось приносили;

– телефонів нема, взагалі;

– побачення навіть з адвокатом добитись не завжди вдається. Якщо СБУ добре за вас візьметься, то знаходитиметься мільйон «відмазок» чому адвокат не може сьогодні побачитись із підзахисним;

– враховуючи все вище наведене, через деякий час ізоляції, швидше за все, тиснутимуть дуже переконливими розмовами типу: «Тебе всі покинули. Їсти навіть не приносять. Адвокат пропав. А я хочу як краще, лиш підпиши…»

Частина 3: Лікарні

В деяких містах (переважно у великих) в лікарнях є спеціально відведені палати для ув’язнених. Де таких нема, в’язнів можуть тримати під вартою в звичайних лікарнях, однак обираючи для цього «зручне» місце.

Тамтешня система умов перебування, передач та побачень, як показує практика, у різних містах суттєво відрізняється. Однак, якщо ваш знайомий під вартою в лікарні, ви повинні знати:

  1. Передачі, як годиться, ретельно перевіряються і забороненим вважається те ж саме, що і в СІЗО. Однак індивідуально, залежно від стану здоров’я та потреб, цілком можливі поблажки.
  2. Через те, що тримання під вартою в лікарні не є системним, а, швидше, рідкісним винятком, звичайні процедури типу побачення, оформлення якихось документів, одруження, листування і т.п. можуть проходити з певними труднощами або і взагалі не дозволяються.
  3. Суди проходять по відеоконференції.
  4. Користування телефоном практично нереальне.
  5. Те, що ув’язнений знаходиться під вартою в лікарні, зовсім не означає, що він дійсно під медичним наглядом і що йому надають належну медичну допомогу.
  6. В кожній лікарні є деякі найнеобхідніші ліки, якими безкоштовно можуть лікувати ув’язнених. Однак на практиці – це дуже мала кількість простих та дешевих ліків. Часто бувають випадки, що саме тих препаратів, яких потребує хворий, у даний момент просто нема в запасі. Тому необхідно регулярно цікавитись у лікарів загальною ситуацією та потребами.
  7. Лікарні різні, так само й різні люди охороняють ув’язнених: конвоїри, мусора, СБУшники. Тому загалом все, що можна, а чого ні – залежить від ситуації.

Головне – не дати лікарям «полікувати» відкритий перелом парацетамолом, тобто слідкувати, аби в ув’язнених завжди в наявності були потрібні ліки.

 

Графік прийому передач в СІЗО :

Київський слідчий ізолятор, Дегтярівська, 13. Передачі приймають з вівторка по суботу з 9 до 13.00 (тобто до 13 треба зайти через прохідну. В усіх, хто зайшов, передачу приймуть; перед святами, буває, приймають і до 21-ї години). Медичні передачі – з вівторка по п’ятницю з 10 до 12. Заява в одному екземплярі.

Харківський слідчий ізолятор, вул. Полтавський шлях, 99. Передачі приймають з вівторка по суботу. Вівторок-п’ятниця з 8 до 14, субота – з 8 до 13.

 

Позначки: , ,